Заповіт нащадкам - збережіть Собор наших душ...
"До степового козацтва пристати і в степових добрих молодців перевернутись. Щоб ви усі одностайно Бога в мирі хвалили і ворогів погряничних суперечками не тішили. Дорога Вам земля Отчизна наша, але віра прирожденна дорожчою мусить бути. Нікому не потурайте, зухвалість ворожу вмійте відразу-ж притишити, об поріг відчавлюйте. Степ та Воля - ваша козацька Доля. До булави треба ще й голови, як що вже взяв то міцно тримай. Щоб Славу здобуть та Долю звеселить.
Ваш батько Іван Виговський."
Собор втрачених душ…
Ось і в нашому славному місті Самарі, на місці старезного капища у вісімнадцятому сторіччі чудовим майстром - архітектором було збудовано унікальну споруду: Свято-Троїцький собор. Збудовано від щирих козацьких сердець, збудовано на совість, для людей, на віка.
Таємниці й загадки Троїцького собору вже здавна бентежать уяву вчених, архітекторів, художників, поетів. У 70-х роках дев’ятнадцятого сторіччя історик Г. Надхін писав: «Новомосковський собор - проста теслярська робота, достоїнство її у незвичайній вишуканості обрисів і в сміливій до дерзновення постановці. Український зодчий не придав своєму храму ніяких зовнішніх прикрас, та його величний монументальний дев’ятикупольний силует посперечається красою малюнка з багатьма знаменитими храмами»
Нас не буде, а дев’ятиглав стоятиме, п о в и н е н с т о я т и !
Але ж час має свою впливову дію. Та навіть час не такий безжалісний до мирової пам’ятки, як люди. Так, звичайні люди, які живуть у нашому славному місті, люди, які звикли жити днем сьогоднішнім. День майбутній їх не дуже цікавить. Узяти б сьогодні своє.
А собор п о в и н е н с т о я т и !
Олесь Гончар уклав в уста свого головного героя вічні слова «У цьому творінні поєдналося все, гармонійно злилось і виникла велика, вічна поезія. В отому гроні соборних бань живе горда, нев’януча душа козацького степу. Живе його задума-мрія, дух народу, його естетичний ідеал…
Бо такий витвір належить не тобі і не мені, не тільки нам. І не тільки націі, яка його створила. Він належить всім людям планети!
Торговці дешевим товаром аж ніяк не сприяють покращенню вигляду світової пам’ятки архітектури, а сміття, яке залишається наприкінці кожного базарного дня, перетворює святе місце на смітник, на брудну помийну яму. От і хворіє старий собор на плісняву, корозію та грибок, які вдень і вночі роз’їдають його душу. Собор наших душ!-, як сказав великий письменник. Що сталося, що з наших душ почала лізти така гидота? Як ми дійшли до такого, кому це вигідно і хто таке допустив? І що треба зробити щоб повернути час, або ті часи коли наші душі, чи душі наших предків жили більш-менш моральними цінностями? В Біблії є оповідь, пам’ятаєте, як Ісус зайшов до одного храму і побачив торговців у ньому, просто став їх виганяти, кажучи: «Не місце цьому бруду в Божому храмі». От і чекає собор на свого Месію. А чи він прийде? І хто ним буде?
Собор наших душ…
До цього залишається лише додати, що Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки й культури(ЮНЕСКО) внесла Троїцький собор у Новомосковську до світових пам’ятників зодчества. Чи не соромно нам в такому стані бути в світі?
АННА БІЛОКРИЛ
До теми:
